Словник української мови (1927)/запрядувати
| ◀ запрядач | Словник української мови З запрядувати |
запряжка ▶ |
|
Запря́дувати, дую, єш, гл. = Запряда́ти. По народн. верованиям можно запря́дувати доро́гу кому-нибудь, т. е. от того, что женщина прядет, кому-либо не будет удачи в промысле, на который он отправляется. Коли стрілець або рибар вибіраєся на ловлю, тоді у хаті не сміє челядина прясти, бо она запрідує єму дорогу. Шух. I. 239.