Словник української мови (1927)/запосягати
| ◀ запосудитися | Словник української мови З запосягати |
запотилишник ▶ |
|
Запосяга́ти, га́ю, єш, сов. в. запосягти́, гну́, неш, гл. = Засяга́ти, засягти́. Показує хлопчика гарненького та сліпенького на обидва ока — і воно само одно очко кіхтиком продирає, щоб світу божого запосягти. Г. Барв. 513.