Словник української мови (1927)/запона
| ◀ запомогтися | Словник української мови З запона |
запопадати ▶ |
|
Запо́на, ни, ж. 1) Полог, занавеска. На вікнах… запони. Мир. Пов. II. 56. Чорною запоною застилає очі. Мир. Пов. I. 120. 2) Застежка. Срібнії запони. Лукаш. 46. 3) Препятствие, помеха. Каменец. у. Ум. Запо́нка. Одчини! — Не одчиняє. Він як суне двері ногою… У хату, — аж він там за запонкою. ЗОЮР. I. 160.