Словник української мови (1927)/заперечувати
| ◀ заперечний | Словник української мови З заперечувати |
заперезати ▶ |
|
*Запере́чувати, чую, єш, сов. в. запере́чити, чу, чиш, гл. Возражать, возразить, отрицать, противоречить. Запере́чувати голово́ю. Качать (отрицательно) головой. «Ні, ні, мій сину», — казала, заперечуючи головою ігуменя. Лепкий.