Словник української мови (1927)/западати
| ◀ запад | Словник української мови З западати |
западатися ▶ |
|
Запада́ти, да́ю, єш, сов. в. запа́сти, паду́, де́ш, гл. 1) Проваливаться, провалиться. Та бодай тая степовая могила запала. Мет. 98. Бода́й їх слід запа́в! Пожелание смерти. МВ. (О. 1862. III. 48). 2) Вваливаться, ввалиться. Пий до дна, щоб очі не запали. Ном. № 11550. 3) Западывать, запасть за что, напр., о щеколде, запирающей дверь. Запа́ла кля́мка. Кончилось. Вже по всьому, вже клямка запала. Ном. № 1841. 4) О солнце: заходить, зайти за что-либо. Сонечко вже запало за гору. МВ. (КС. 1902. X. 143). *5) Надвигаться, спуститься. Запа́ла ніч. Надвинулась ночь. Борд. 6) Впадать, впасть во что. Та як коханка сльозу проливає, сльоза та в могилу мою западає. Мог. 151. — в го́лову. Засесть в голове. Все сидить, рукою підпершися, все думає… наче думка яка важка запала їй в голову. О. 1862. V. 84. — в ду́шу, в о́ко, в се́рце. Произвести впечатление, понравиться. Олена знає того парубка, що їй так у душу запав. Кв. I. 17.