Словник української мови (1927)/занепадати
| ◀ занепад | Словник української мови З занепадати |
занепалий ▶ |
|
Занепада́ти, да́ю, єш, сов. в. занепа́сти, ду́, де́ш, гл. 1) Приходить, придти в упадок. 2) Надрывать, надорвать здоровье, ослабевать, ослабеть, обессилеть. І сього часу, як занепав о. Гервасій, то до півроку так висох. Св. Л. 90. Занепав од ран наш батько. К. СП. 106. Ти так занепав, синку, з своєю чумачкою, що й не пізнаєш тебе, тілько одні очі блищать. Харьк. г. Мій хлопець чогось занепав: каже, голова болить і на світ не можна ся дивити. Каменец. у. *3) — на що́. Хворать, захворать чем. Сл. Нік.