Словник української мови (1927)/занадитися
◀ занадити | Словник української мови З занадитися |
занадто ▶ |
|
Зана́дитися, джуся, дишся, гл. Повадиться. Занадились кури та й позгризали пуп'яночки. Каменец. у. В той садок до яблук занадився сокіл і каждої ночі об'їда яблука. Рудч. Ск. I. 153. Занадився мелник та до мелнички. Гринч. III. 654.