Словник української мови (1927)/замишлянка
| ◀ замишляниця | Словник української мови З замишлянка |
замишляти ▶ |
|
Замишлі́вка, замишля́нка, ки, замишляни́ця, ці, ж. 1) Прихотливая женщина. Як був собі Сава, та не їв сала, та все паляниці, не любив дівок-замишлівок, та все молодиці-замишляниці. Ном. № 12509. Комарь… оженився та взяв собі замишлянку. Чуб. V. 1169. *2) Затейница, проказница, шалунья. Там така тобі замишлянка, що куди! Тільки й знає квітки хлопцям пришивати. Звен. у., с. Пальчик. Ефр. *3) Зачинщица, заправило. Вона в тому ділі замишлянка була. Лип. у., с. Ситківці. Ефр. *4) Умница. Вона, кажуть, замишлянка і голова у неї не з моркви. Кон. Я знаю, що ти замишлянка, та й у мене голова не гвіздком в тім'я бита. Кон.