Словник української мови (1927)/заманячити
| ◀ заманутися | Словник української мови З заманячити |
замарити ▶ |
|
Заманя́чи́ти, чу, чиш, гл. = Замая́чи́ти. З жита заманячила дівоча постать. Мир. ХРВ. 6.
| ◀ заманутися | Словник української мови Борис Грінченко З заманячити |
замарити ▶ |
|
Словник української мови — З
заманячити
Борис Грінченко
1927
Заманя́чи́ти, чу, чиш, гл. = Замая́чи́ти. З жита заманячила дівоча постать. Мир. ХРВ. 6.