Словник української мови (1927)/закурити
| ◀ закурений | Словник української мови З закурити |
закуріти ▶ |
|
Закури́ти, ся. См. Заку́рювати, ся.
| ◀ закурений | Словник української мови Борис Грінченко З закурити |
закуріти ▶ |
|
Словник української мови — З
закурити
Борис Грінченко
1927
Закури́ти, ся. См. Заку́рювати, ся.