Словник української мови (1927)/заколочувати
| ◀ заколоцькати | Словник української мови З заколочувати |
заколупити ▶ |
|
Заколо́чувати, чую, єш, сов. в. заколоти́ти, лочу́, тиш, гл. 1) Намешивать, намешать, наболтать, разболтать, — напр., муку в воде и пр. Висівок там заколоти. Хата, 178. 2) Только сов. в. Произвести ссору, раздор, смуту.