Словник української мови (1927)/заков'язлий
| ◀ заковувати | Словник української мови З заков'язлий |
заков'язнути ▶ |
|
*Заков'я́злий, а, е. Окоченевший, одеревеневший. Вона лежала, обнявши березу заков'язлими ручками. Франко.
| ◀ заковувати | Словник української мови Борис Грінченко З заков'язлий |
заков'язнути ▶ |
|
Словник української мови — З
заков'язлий
Борис Грінченко
1927
*Заков'я́злий, а, е. Окоченевший, одеревеневший. Вона лежала, обнявши березу заков'язлими ручками. Франко.