Словник української мови (1927)/закарлючити
| ◀ закарлючистий | Словник української мови З закарлючити |
закарлючка ▶ |
|
Закарлю́чувати, чую, єш, сов. в. закарлю́чити, чу, чиш, гл. Загинать, загнуть крючком. *Сл. Желех.
| ◀ закарлючистий | Словник української мови Борис Грінченко З закарлючити |
закарлючка ▶ |
|
Словник української мови — З
закарлючити
Борис Грінченко
1927
Закарлю́чувати, чую, єш, сов. в. закарлю́чити, чу, чиш, гл. Загинать, загнуть крючком. *Сл. Желех.