Словник української мови (1927)/закарлючистий

by Борис Грінченко

◀ закарлюка

Словник української мови Борис Грінченко З закарлючистий

закарлючити ▶

Київ: Горно, 1927

Закарлю́чистий, а, е. Со многими загибами, поворотами. Пішов собі знову блукати по закарлючистих улицях московських. О. 1861. Шевч. X. 4.