Словник української мови (1927)/закарбовувати
| ◀ закапелок | Словник української мови З закарбовувати |
закарбувати ▶ |
|
Закарбо́вувати, вую, єш, сов. в. закарбува́ти, бу́ю, єш, гл. 1) Делать, сделать зарубки, *обозначать, обозначить. Сл. Нік. *2) Записывать, ставить в счет кому. А на кого її (кривду) закарбувати? Франко.