Словник української мови (1927)/закандзюблювати

by Борис Грінченко

◀ закам'яніти

Словник української мови Борис Грінченко З закандзюблювати

закандзюбитися ▶

Київ: Горно, 1927

*Закандзю́блювати, люю, єш, сов. в. закандзю́бити, блю, биш, гл. 1) Загинать, загнуть (крючком). 2) Задирать, задрать. Диви, як носа закандзюбив — і не дістанеш! Звен. у., с. Пальчик. Ефр.