Словник української мови (1927)/закандзюбитися
| ◀ закандзюблювати | Словник української мови З закандзюбитися |
закандзюблюватися ▶ |
|
Закандзю́блюватися, лююся, єшся, сов. в. закандзю́битися, блюся, бишся, гл. 1) Загинаться, загнуться (крючком). Ніс закандзюбився як у кобця. Стор. М. Пр. 4. Воно́ таки́ на ді́ло закандзю́билось. Ном. № 10010. Похоже, как-будто что-то из этого выйдет. *2) Начинать делаться кем. Вже й воно на щось закандзюбилось. Тобіл. На пана закандзюбився. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.