Словник української мови (1927)/закаляти
| ◀ закалюжений | Словник української мови З закаляти |
закамарок ▶ |
|
Закаля́ти, ля́ю, єш, гл. Запачкать. Він оставсь на дворі, закаляв чобіт. Рудч. Ск. I. 67.
| ◀ закалюжений | Словник української мови Борис Грінченко З закаляти |
закамарок ▶ |
|
Словник української мови — З
закаляти
Борис Грінченко
1927
Закаля́ти, ля́ю, єш, гл. Запачкать. Він оставсь на дворі, закаляв чобіт. Рудч. Ск. I. 67.