Словник української мови (1927)/закаблучити
| ◀ закаблука | Словник української мови З закаблучити |
закаблучувати ▶ |
|
Закаблу́чувати, чую, єш, сов. в. закаблу́чити, чу, чиш, гл. Загибать, загнуть. Желех.
| ◀ закаблука | Словник української мови Борис Грінченко З закаблучити |
закаблучувати ▶ |
|
Словник української мови — З
закаблучити
Борис Грінченко
1927
Закаблу́чувати, чую, єш, сов. в. закаблу́чити, чу, чиш, гл. Загибать, загнуть. Желех.