Словник української мови (1927)/займати
| ◀ займань | Словник української мови З займати |
займатися ▶ |
|
Займа́ти, ма́ю, єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, йму́, меш, гл. 1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. I. 15. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. ЗОЮР. I. 249. Сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать с кем. Чужі, брате, сестри з дому божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. Макс. (1849), 10. 2) Затрагивать, затронуть, задевать, задеть. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв. Гринч. 3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та зеленого жита жати, та займеш широкую постать. Мет. 224. 4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Чуб. III. 417. Полю, — займаю не тільки бур'ян, да й буряки, і все… так і оголила. Г. Барв. 80. У поло́н заня́ти. Взять в плен, захватить в неволю. Чи її убито, чи в полон занято? Чуб. V. 628. 5) Загонять, загнать (домашних животных). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Ном. № 12095. Заняла я коровиці, на росу погнала. Грин. III. 685. Чаще употребляется в более тесном значении: захватив животных на потраве, запереть их впредь до выкупа хозяином. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. Чуб. III. 67. 6) О людях: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене лаяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Полт. г. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! Г. Барв. 322. 7) О душевных движениях: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41. Тихо так усюди, тільки соловейки співають… так душу твою й займає. Г. Барв. 136.