Словник української мови (1927)/заздріти

by Борис Грінченко

◀ заздрість

Словник української мови Борис Грінченко З заздріти

заздро ▶

Київ: Горно, 1927

За́здрі́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Увидеть, завидеть; заметить. Заздріла роззяву на порозі. О. 1861. III. 96. Заздріла, що у дворі багато людей. Константиногр. у. 2) Заглянуть. Вони судять, як нас видять, не заздрівши в груди. Федьк. II. 80.