Словник української мови (1927)/задрімати

by Борис Грінченко

◀ задріжати

Словник української мови Борис Грінченко З задрімати

задріматися ▶

Київ: Горно, 1927

Задріма́ти, ма́ю, єш, гл. Задремать. То це що задрімає та похилиться, то його колючки і вколять. Рудч. Ск. I. 156. К череді йшла — задрімала. Чуб. III. 203. Ледве вспів він задрімати, а йому вже снились страшні сни. Опат. 88.