Словник української мови (1927)/задріботіти

by Борис Грінченко

◀ задристатися

Словник української мови Борис Грінченко З задріботіти

задріжати ▶

Київ: Горно, 1927

Задріботі́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Быстро заговорить, засыпать скороговоркой. Я не хочу нічого знати, слухати, бачити! — задріботіла пані. МВ. (О. 1862. III. 53). 2) Засеменить (ногами). А хлопці, взявшись у боки, задріботять ногами, то вдарять тропака. Левиц. I. 16.