Словник української мови (1927)/загоджувати
| ◀ загоготіти | Словник української мови З загоджувати |
загоді ▶ |
|
Заго́джувати, джую, єш, сов. в. загоди́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Задабривать, задобрить, располагать, расположить в свою пользу. Загоджує судців. НВолын. у. Старшина побив мене та загодив справника — півсотні карбованців одвіз. Канев. у. Щоб і ту загодить, і мене не розгнівить. НВолын. у. *2) Удовлетворить, успокоить на-время. Борщ іще трохи не готовий, але я насипала дітям у черепочок, аби загодити проклятих. — А вже як загодила. Крим. См. Загажда́ти.