Словник української мови (1927)/завідатор
| ◀ завід | Словник української мови З завідатор |
завідати ▶ |
|
*Завіда́тор, ра, м. 1) Управляющий. 2) Домоуправитель. Її чоловік був завідатором у якихось панських добрах. Франко.
| ◀ завід | Словник української мови Борис Грінченко З завідатор |
завідати ▶ |
|
Словник української мови — З
завідатор
Борис Грінченко
1927
*Завіда́тор, ра, м. 1) Управляющий. 2) Домоуправитель. Її чоловік був завідатором у якихось панських добрах. Франко.