Словник української мови (1927)/заворкотати

by Борис Грінченко

◀ заворіття

Словник української мови Борис Грінченко З заворкотати

заворожити ▶

Київ: Горно, 1927

Заворкота́ти, чу́, чеш, гл. 1) Замурлыкать. Не ззість пес, поки не поваля, а кіт, поки не заворкоче. Ном. № 12270. *2) Заворковать. Сл. Нік.