Словник української мови (1927)/завиляти
| ◀ завилювати | Словник української мови З завиляти |
завина ▶ |
|
Завиля́ти, ля́ю, єш, гл. Завилять. А Прус хвостом не завиляв, як знаєш лис хвостом виляє. Котл. Ен.
| ◀ завилювати | Словник української мови Борис Грінченко З завиляти |
завина ▶ |
|
Словник української мови — З
завиляти
Борис Грінченко
1927
Завиля́ти, ля́ю, єш, гл. Завилять. А Прус хвостом не завиляв, як знаєш лис хвостом виляє. Котл. Ен.