Словник української мови (1927)/завилювати
◀ завилювання | Словник української мови З завилювати |
завиляти ▶ |
|
Зави́лювати, люю, єш, гл. Заискивать, вилять перед кем-нибудь.
◀ завилювання | Словник української мови Борис Грінченко З завилювати |
завиляти ▶ |
|
Словник української мови — З
завилювати
Борис Грінченко
1927
Зави́лювати, люю, єш, гл. Заискивать, вилять перед кем-нибудь.