Словник української мови (1927)/завидно
| ◀ завидниця | Словник української мови З завидно |
завидощі ▶ |
|
Зави́дно, нар. Завидно. МВ. II. 158. Завидно, що в когось видно. Ном. № 4803.
| ◀ завидниця | Словник української мови Борис Грінченко З завидно |
завидощі ▶ |
|
Словник української мови — З
завидно
Борис Грінченко
1927
Зави́дно, нар. Завидно. МВ. II. 158. Завидно, що в когось видно. Ном. № 4803.