Словник української мови (1927)/з'єдночити
| ◀ з'єдночення | Словник української мови З з'єдночити |
з'єзуїтити ▶ |
|
З'єдно́чити, чу, чиш, гл. = З'єдна́ти 1. Будеш лежати, Тарасе, на рідній Україні, на узбережжі славного Дніпра, — ти ж бо його ім'я з своїм ім'ям навіки з'єдночив. К. (О. 1861. III. 6).