Словник української мови (1927)/жижка

by Борис Грінченко

◀ жижель

Словник української мови Борис Грінченко Ж жижка

жижкати ▶

Київ: Горно, 1927

Жи́жка, ки, ж. 1) Ум. от жи́жа. 2) *(Мн. ч. жижки́, р. жижо́к). Подколенок, поджилка. Як глянув на неї дід, то аж жижки в його затрусились. Стор. I. 101. Аж жижки дріжать. Ном. № 5040. В обох підківки забряжчали, жижки до танців задріжали. Котл. Ен. I. 20. Креса́ти в жи́жку. Танцуя пяткою касаться икры. Ном. № 14133. 3) Раст. = Жи́гавка. ЗЮЗО. I. 140.