Словник української мови (1927)/женихання
| ◀ жених | Словник української мови Ж женихання |
женихатися ▶ |
|
Жениха́ння, ня, с. Ухаживания (любовные). Чи бог не дав, чи сам не взяв, чи зраяли люде, ой щось з мого женихання нічого не буде. Нп. Не жаль мені вишивання, як вірного женихання. Чуб. V. 796. Ум. Жениха́ннячко. Ой хто не знає того жениханнячка, той не знає лиха. Чуб. V. 197.