Словник української мови (1927)/жаліти
| ◀ жалість | Словник української мови Ж жаліти |
жалітися ▶ |
|
Жалі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Жалеть, сожалеть. Хто любить ревне — жаліє певне. Ном. № 8781. Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. Чуб. V. 99. 2) Беречь, хранить, жалеть. Не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Ном. № 4674. Хто чужого не жаліє, той і свого не іміє. Ном. № 14053.