Словник української мови (1927)/дідусьо
◀ дідусь | Словник української мови Д дідусьо |
дідух ▶ |
|
Діду́сь, діду́сьо, ся, м. = Діду́нь. К. ЧР. 4. Ном. № 5677. Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер. Шевч. 205. Ум. Діду́сенько, діду́сечко, діду́сик. Мет. 472.