Словник української мови (1927)/дідовід
◀ дідовин | Словник української мови Д дідовід |
дідовник ▶ |
|
Дідові́д, во́да, м. Тот, кто водит слепых нищих. НВолын. у. Шух. I. 33.
◀ дідовин | Словник української мови Борис Грінченко Д дідовід |
дідовник ▶ |
|
Словник української мови — Д
дідовід
Борис Грінченко
1927
Дідові́д, во́да, м. Тот, кто водит слепых нищих. НВолын. у. Шух. I. 33.