Словник української мови (1927)/дідизна

by Борис Грінченко

◀ діди

Словник української мови Борис Грінченко Д дідизна

дідизний ▶

Київ: Горно, 1927

Діди́зна, ни, ж. Имение, наследованное от предков; в частности — наследство от деда. Дідизни було доволі — вічний покій предкам і дідам. ЗОЮР. I. 65. (Дворяне) кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки і левади. АД. II. 18.