Словник української мови (1927)/діб
| ◀ діамантовий | Словник української мови Д діб |
дібрати ▶ |
|
Діб, доби́, ж. 1) Время, пора. А молодиця наша саме у цю діб… постерегла злодія. Киев. г. Тепер нічна діб, — не дорого збиться з шляху. Киев. г. Вже оця діб береться, мало не північ, а його й досі нема. Киев. г. На вся́ку діб. Во всякое время. 2) Возраст, лета. Сей чолові́к у ва́шу діб. Этот человек ваших лет. Лебедин. у. Коли старий чоловік, — буде мені батьком; коли середній, — буде мені братом, а коли у мою діб, — буде мені милий. Мнж. 51. См. Доба́.