Словник української мови (1927)/дурнісінько
| ◀ дурнісінький | Словник української мови Д дурнісінько |
дурність ▶ |
|
Дурні́сінько, нар. 1) Совершенно глупо. 2) Совершенно напрасно. Так дурнісінько вилаяла мене. Харьк. 3) Совершенно даром. Утік панич, викормивши коні дурнісінько. Хата. 95. Оце помилилась, не переміряла добре різи та й нажала отій грапині дурнісінько півкопи жита. Левиц. Пов. 337.