Словник української мови (1927)/дурнісінький
◀ дурниця | Словник української мови Д дурнісінький |
дурнісінько ▶ |
|
Дурні́сінький, а, е. Совершенно глупый. Рудч. Ск. II. 174. Дурни́й-дурні́сінький. До крайности глупый.
◀ дурниця | Словник української мови Борис Грінченко Д дурнісінький |
дурнісінько ▶ |
|
Словник української мови — Д
дурнісінький
Борис Грінченко
1927
Дурні́сінький, а, е. Совершенно глупый. Рудч. Ск. II. 174. Дурни́й-дурні́сінький. До крайности глупый.