Словник української мови (1927)/дунай
| ◀ Дунаєнько | Словник української мови Д дунай |
дундук ▶ |
|
Дуна́й, на́ю, м. 1) Разлив воды, вообще большое скопление воды. Ой за горами вода дунаями, ой там козаченько коня напуває. Чуб. V. 760. По-над дунаями вода стоянами, ой там козаченько коня напуває. Чуб. V. 329. 2) Река Дунай. О. 1862. V. 103. Ум. Дуна́єнько, Дуна́єчко. Течуть річеньки, течуть бистренькі із тихого Дунаєньку. Грин. III. 526. Текла вода з Дунаєчка, а другая з моря. Грин. III. 558.