Словник української мови (1927)/дрючок

by Борис Грінченко

◀ дрючище

Словник української мови Борис Грінченко Д дрючок

дрюччя ▶

Київ: Горно, 1927

Дрючо́к, чка́, м. Ум. от дрюк. Там тебе ждуть — з двома дрючками за дверима на порозі. Ном. № 14263. Дрючо́к вагови́й. Рычаг, которым, опирая его на «важницю», подымают тяжело нагруженный воз. Чуб. VII. 404.