Словник української мови (1927)/дрюк
| ◀ друшляк | Словник української мови Д дрюк |
дрюкарня ▶ |
|
Дрюк, ка, м. Толстая палка, дубина. Ном. № 7094. Ой ви хлопці, ви добрі молодці, та беріте дрюки в руки, бийте, бийте, бийте і в'яжіте, на нові вози кладіте. Мет. 453. Кинувсь ляшок до канчука, а козак до дрюка: «оце ж тобі, вражий сину, з душею розлука». Нп. Ум. Дрючо́к, дрюче́чок. Ув. Дрючи́ще. Чуб. V. 1124.