Словник української мови (1927)/дружчити
| ◀ дружчини | Словник української мови Д дружчити |
друзки ▶ |
|
Дру́жчити, чу, чиш, гл. Быть дру́жкою. Дружечка пишненька… не дружчила нікому, перший раз ся придало і то ся не вдало. О. 1862. IV. 6. См. Дружкува́ти.