Словник української мови (1927)/драголюб
| ◀ драговина | Словник української мови Д драголюб |
драгоман ▶ |
|
Драголю́б, ба, м. Раст. а) Mentha arvensis, полевая мята, б) Lycopus europaeus L. ЗЮЗО. I. 127. Ум. Драголю́бчик. Мил. 96. Ти, Одарко, ти, голубко моя, що ти мені та за зілля дала? Дала тобі драголюбчику, ти Іванку, мій голубчику. Чуб. V. 34.