Словник української мови (1927)/до-щенту
| ◀ дощево | Словник української мови Д до-щенту |
до-щерця ▶ |
|
До-ще́нту, нар. До основания, дотла, совершенно. О. 1862. VI. 63. І тілько що простяг своє в багаття рило, а полом'я його до-щенту обсмалило. Греб. 386. Налетить, як той вихор нагальний, до щенту викорчує. МВ. I. 138.