Словник української мови (1927)/доставати

by Борис Грінченко

◀ достава

Словник української мови Борис Грінченко Д доставати

доставатися ▶

Київ: Горно, 1927

Достава́ти, стаю́, є́ш, сов. в. доста́ти, ну, неш, гл. 1) = Дістава́ти. У такого й чорт ладану не достане. Ном. Ой хто мені царь-зілля достане, той зо мною на рушничку стане. Мет. 104. Ідіть зо мною на Черкеню долину гуляти, слави лицарства козацькому війську доставати. Макс. (1849). 82. Над річкою над Дунаєм орли загравали, а козаки отамана з неволі достали. Мет. 429. У неділю города достали. 2) Доставать, достать, достигать, достичь. До пліч достати.