Словник української мови (1927)/доріжка
| ◀ доріженька | Словник української мови Д доріжка |
доріжний ▶ |
|
Дорі́жка, ки, ж. 1) Ум. от доро́га. 2) Род узорной резьбы, которой украшается ярмо. Чумак у дорозі, гуляючи, вирізує (на ярмі) складаним ножем то доріжки, то кривульки, то зубчики. Чуб. VII. 406. Также у гончаров — узор при раскраске мисок: трехцветная полоска. Вас. 184.