Словник української мови (1927)/дорубати
| ◀ доростати | Словник української мови Д дорубати |
дорубити ▶ |
|
Дору́бувати, бую, єш, сов. в. доруба́ти, ба́ю, єш, гл. Дорубывать, дорубить. Дорубай оті дрова та повкидай у хлівець, шоб не мокли на дощі. Харьк. у.