Словник української мови (1927)/дорогий
| ◀ дорога | Словник української мови Д дорогий |
дорогітня ▶ |
|
Дороги́й, а́, е́. 1) Дорогой. Де ж твої, доню, дорогі коралі? Чуб. III. 144. 2) Дорогой, любимый. Любов дорогая, — розлука тяжкая. Мет. 93. З дорого́ю душе́ю. Очень охотно, от всего сердца. Невже ви хочете, щоб за вашого війтенка отець силував одним одну дочку? — Який… враг просить його силувати? вона з дорогою душею пійде! К. ЧР. 297. *3) Важный, ценный. Празник благовіщення дуже дорогий, бо тоді архангел Гавриїл одмикає землю. Крим. Сравн. ст. доро́гший и доро́жчий, доро́жший. К. ЧР. 57. Грин. III. 595. Ум. Дороге́нький, дороге́сенький. Г. Барв. 363. Моя порадниця дорогесенька. Мил. 204.