Словник української мови (1927)/дораджувати
| ◀ дорадець | Словник української мови Д дораджувати |
дорадник ▶ |
|
Дора́джувати, джую, єш, сов. в. дора́дити, джу, диш, гл. Советовать, посоветовать. Дорадила вража вдова, як жінку забити, — тепер порадь, вража вдово, где єї подіти. Чуб. V. 630.